Оцінки генетичної мінливості та спадковості у генотипів гороху в посівах під зиму

Анотація

Мета і задачі дослідження. Науково-дослідна робота спрямована на вивчення генетичної мінливості і спадковості за різними ознаками у  гороху в підзимньому посіві, що може сприяти у доборі генотипів для майбутніх селекційних програм.

Матеріали і методи. Дослідження проведено в 2011–2012 рр. в Інституті кормових культур, Плевен, Болгарія. Вихідним матеріалом були вісім генотипів – № 58 (Fenn х Pleven 4), № 57 (Fenn*х Pleven 4), № 9 (Fenn x Вусатий 90), № 6 (Mir х Харківський еталонний), № 12А (Mir х Резонатор), № 10 (Kerpo х Mir), № 14 (Pleven 10 x Вусатий 90), за стандарт був сорт Mir. Площа ділянки 2 м², три повторення. Аналіз елементів структури продуктивності проводили на 10 рослинах, також визначали тривалість вегетаційного періоду.

Статистичну обробку проводили за допомогою дисперсійного аналізу (D. L. Vandev), ієрархічного кластерного (J. H. Ward). Спадковість у широкому сенсі визначали за формулою I. Mahmud, H. H. Kramer, коефіцієнти генотипової та фенотипової варіації – за формулою M. Fikreselassie.

Обговорення результатів. Дисперсійний аналіз підтвердив наявність істотних відмінностей за всіма показниками, за виключенням ваги насіння з рослини. Так, незначну різницю відмічено між коефіцієнтами генотипової і фенотипової варіації у ознак висота рослини, кількість бобів на рослині і кількість насінин у бобі. Це свідчить про те, що мінливість цих ознак пов’язана з генетичними чинниками. Для маси 1000 насінин мінливість обумовлена екологічними чинниками.

Високі коефіцієнти успадковуваності в широкому сенсі відмічено у тривалості вегетаційного періоду (98 %), висоти рослини (62 %), кількості бобів на рослині (42 %) і маси 1000 насінин (42 %). Такі дані частково не узгоджуються з даними інших дослідників, що може свідчити про те, що коефіцієнти успадковуваності є коректними лише для даної популяції в даних умовах.

Методом центроїда визначено, що лінія № 10 має низьку адаптованість за кількістю бобів та насінин на рослині, лінія № 57 – за вагою насіння та біомаси рослини. Високою адаптованістю характеризується лінія № 6 за кількість бобів і насінин на рослині та тривалістю вегетації.

Висновки. Дисперсійний аналіз показав істотні відмінності між генотипами за всіма ознаками, крім ваги насіння з рослини. Результати аналізу за коефіцієнтом варіації показали, що генотипова мінливість визначає тривалість вегетації. Для всіх вивчених ознак, за винятком кількості насіння в бобі та вагою насіння з рослини, було виявлено високі коефіцієнти генотипової мінливості. Це означає, що ці ознаки можуть бути покращені шляхом добору.

Лінія № 6 (Mir х Харківський еталонний) відзначається високою адаптованістю за кількість бобів і насінин на рослині та тривалістю вегетації.