Морфологічні показники проростків ендоспермових мутантів кукурудзи та вплив на них режимів зберігання насіння

Анотація

Ендоспермові мутанти кукурудзи є джерелом цінної сировини для споживання і різних галузей промисловості. Тому проблема довговічності їх насіння є актуальною для зберігання в генбанках, селекційних і насінницьких установах.

Метою дослідження є визначення впливу різних режимів, моделюючих довгострокове зберігання, на морфологічні показники проростків з насіння ендоспермових мутантів кукурудзи (довжина ростка, кількість корінців та їх сумарна довжина).

Матеріали і методи. Матеріалом було насіння шести простих гібридів F₁ та їх 12 батьківських ліній – носіїв ендоспермових мутацій: wx, ae, su_1, se, sh₂; контроль – зубоподібний тип (ssp. indentata). На насіння діяли прискореним старінням за методом Б.С. Лихачева (1978), проморожуванням (30 діб) та комбінованим режимом – прискорене старіння + проморожування.

Обговорення результатів. Зниження показників усіх морфологічних ознак під дією трьох чинників показали носії мутації sh₂♀SS386 і ♂SS389. Їх гібрид F₁, як правило, перевищував показники, у нього знизилася лише довжина ростка при комбінованому режимі. Зниження більшості показників морфологічних ознак під дією прискореного старіння спостерігалося у носіїв wx: Бином, ♀ВК69 та ♂ВК64. Позитивний вплив прискореного старіння та проморожування відмічено на показники всіх трьох морфологічних ознак у носіїв ae: АЕ800/АЕ392, ♀АЕ392, ♂АЕ800. Перевищення за довжиною ростка та кількістю корінців гібрида над батьківськими лініями після прискореного старіння та проморожування проявилося у гібрида зубоподібного типу Вимпел, а за кількістю та сумарною довжиною корінців – у гібрида носія sh₂ SS389/SS386; за сумарною довжиною корінців та довжиною ростка – у носія su₁ Дмитрик. У цілому у порівнянні з батьківськими лініями гібриди АЕ800/АЕ392 (ae) та SS389/SS386 (sh₂) є більш гомеостатичними.

Висновки. Найвищою довговічність була у насіння кукурудзи ssp. indentata та носіїв генів ае і su₁, низькою – у носіїв генів wx і se, а найнижчою – у носіїв генів sh₂.