Мінливість вмісту хімічних речовин у плодах баклажану та перцю солодкого

Анотація

Мета дослідження – вивчення мінливості вмісту сухої речовини та вітаміну С плодів баклажану в залежності від підвиду і сортотипу, сухої речовини, вітаміну С і загального цукру плодів перцю солодкого в залежності від забарвлення в технічній і біологічній стиглості та встановлення динаміки цих показників при дозріванні у перцю солодкого.

Матеріали і методи. Дослідження проведено в 2017–2019 рр. Проведено хімічний аналіз плодів баклажана, які належать до західно-азіатського та східно-азіатського підвидів. Вихідним матеріалом були зразки з темно-фіолетовим, фіолетовим, світло-бузковим та білим забарвленням плодів в технічній стиглості. У перцю солодкого проведено хімічний аналіз плодів в технічній стиглості з фіолетовим, темно-зеленим, світло-зеленим, біло-кремовим і світло-жовтим забарвленням. Проведено оцінку стабільності вмісту хімічних речовин за допомогою коефіцієнта стабільності Левіса.

Обговорення результатів. Баклажан. Відмічено підвищення вмісту сухої речовини у плодів з більш високим вмістом антоціанів (з більш темним забарвленням). Візуально визначено, що сорти з високим вмістом сухої речовини мають глянцеву поверхню, міцну шкірку, щільний м’якуш та є більш придатними до транспортування і зберігання. Водночас відмічено, що підвищені температури та посуха протягом вегетації сприяють формуванню високої концентрації сухої речовини. Накопичення вітаміну С залежало від підвиду та не залежало від забарвлення плодів.

В цілому ознака «вміст сухої речовини» характеризується невисокою мінливістю. Стабільність цього показника у зразків західно-азіатського підвиду була дещо вищою (коефіцієнт Левіса – 1,03).

Стабільність вмісту вітаміну С в плодах баклажана була вищою за середню і не залежала від підвиду. Більше стабільним цей показник був у зразків східно-азіатського підвиду з світло-бузковим забарвленням плодів.

Перець солодкий. Відмічено тенденцію більшого вмісту сухої речовини у зразків перцю солодкого з темним забарвленням плодів у технічній стиглості. Найвищим вміст сухої речовини відмічено у зразка з плодами темно-зеленого забарвлення в технічній стиглості. Цей зразок накопичував суху речовину в процесі дозрівання, мав тонку стінку плода та був придатним для переробки на паприку. Зразки із світлим забарвленням та товстою стінкою плодів мали дещо менший вміст сухої речовини, який неістотно збільшувався при дозріванні.

Відмічено тенденцію накопичення вітаміну С у всіх зразків при дозріванні. Кількість вітаміну С залежала від генотипу, зв’язок із забарвленням не відслідковувався, за візуальним спостереженням більшою кількість вітаміну С була у зразків з товстою стінкою плодів. По мірі дозрівання вміст загального цукру в плодах перцю солодкого збільшувався та залежав від генотипу. Відмічено тенденцію збільшення вмісту загального цукру у зразків з кремовим та жовтим забарвленням у технічній стиглості.

Розраховано стабільність хімічних показників перцю солодкого зо коефіцієнтом Левіса. Ознака «вміст загального цукру» в межах генотипу була достатньо стабільною. Ознака «вміст вітаміну С» була більш мінливою як у межах генотипу, так і в різних зразків за однакових умов вирощування.

Висновки. Баклажан. Вміст сухої речовини в плодах баклажана залежав не лише від належності до підвиду, але й від забарвлення плодів. У зразків східно-азіатського підвиду вміст сухої речовини був вищим на 0,3…0,5 %, ніж у західно-азіатського. Також відмічено підвищення вмісту сухої речовини у плодів з більше високим вмістом антоціанів на 0,1–0,2%. У цілому ознака «вміст сухої речовини» характеризується невисокою мінливістю. Стабільність цього показника у зразків західно-азіатського підвиду була дещо вищою (коефіцієнт Левіса – 1,03).. Установлено, що вплив підвиду і сортових особливостей на формування сухої речовини в плодах баклажана становить від 61 до 65 %. Вплив фактора «погодні умови вирощування» становить близько 20 %, а взаємодія факторів становить 15…18 %. Стабільність вмісту вітаміну С у плодах баклажана вища середньої і не залежить від підвиду.

Перець солодкий. Відмічено тенденцію більшого вмісту сухої речовини у зразків перцю солодкого з темним забарвленням плодів у технічній стиглості 0,5–2,2 %. Зразки із світлим забарвленням та товстою стінкою плодів мали дещо менший вміст сухої речовини (6,1–6,8%), який неістотно збільшувався при дозріванні. Ознака «вміст сухої речовини» у перцю солодкого є достатньо стабільною в межах зразка, але мінливою за різними зразками за однакових умов вирощування. Вміст вітаміну С залежав від ступеню спілості плодів. Відмічено тенденцію накопичення вітаміну С у всіх зразків при дозріванні, його кількість залежала від генотипу і товщини стінки плоду. Відмічено тенденцію збільшення вмісту загального цукру у зразків з кремовим та жовтим забарвленням. Ознака «вміст вітаміну С» у перцю солодкого була більш стабільною у зразків з плодами світло-жовтого забарвлення (коефіцієнт Левіса 1,03%). Для вмісту вітаміну С характерною була висока варіабельність (114–200,6%), він першочергово залежав від генотипу. За результатами досліджень вміст вітаміну С залежав від ступеню зрілості плодів. Відмічено тенденцію збільшення вмісту загального цукру у зразків з кремовим та жовтим забарвленням у технічній стиглості. Встановлено, що вплив генотипу на формування вмісту вітаміну С у плодах перцю солодкого становив від 72 до 75 %. Вплив фактора «погодні умови вирощування» становив близько 26 %, а взаємодія факторів – 20…22 %