Патокомплекс ячменю ярого в східній частині лісостепу України

Анотація

Мета. Визначити комплекс шкідливих організмів ячменю ярого та їх мінливість під впливом гідротермічних умов вегетаційного періоду культури в східній частині Лісостепу України та удосконалити способи виявлення видового складу хвороб на рослинах та зерні.

Методи. Рівень поширеності хвороб та шкідників визначали згідно загальноприйнятих та спеціальних методик у відповідності до існуючих шкал оцінки та методик, модифікованих нами у ході роботи. Удосконалювали способи визначення видового складу збудників хвороб ячменю ярого шляхом весняного (оптимальний) та осіннього (імітація вологих умов) висіву насіння з наступним проведенням обліку прояву хвороб у фазі кущіння рослин та підбором живильного середовища для фітоекспертизи зерна і визначення рівня його зараженості.

Результати. Внаслідок проведення обліків щодо поширеності хвороб і шкідників на рослинах ячменю ярого впродовж 2009–2020 рр. при різних строках сівби насіння (восени та навесні) встановлено, що осіння сівба насіння є більш ефективним способом для прояву гельмінтоспоріозів на ячмені ярому порівняно із загальноприйнятим способом весняної сівби, так як в осінній період створюються сприятливі умови для розвитку цього гриба. В основному патокомлекс ячменю ярого був представлений кам’яною сажкою, гельмінтоспоріозними плямистостями листя, кореневими гнилями, злаковими мухами. Найбільше поширення кам’яної сажки (до 67,0 %) відмічали в роки, коли погодні умови періоду вегетації характеризувались як надмірно зволожені  (ГТК = 1,7 в 2020 р.) і слабко посушливі (ГТК =1,1 в 2015 р.). Найвище значення розповсюдження гельмінтоспоріозних плямистостей (100 %) відмічено в умовах достатнього зволоження в 2014 році (ГТК = 1,4). Чисельність шведських мух за період досліджень перебувала, в основному, на значному рівні (до 100 %), тільки в умовах 2016 року встановлено спад шкідника до 39 %. Визначено видовий склад патогенів, які розвиваються на зернівках ячменю ярого. Ураження зернівок альтернаріозом за роками коливалось в межах 9,0–77,0 %, гельмінтоспоріозами – 4,0–55,0 %, фузаріозом – 0,0–12,4 %.

Висновки. Установлено, що найбільш розповсюдженими хворобами ячменю ярого в умовах східної частини Лісостепу України є кам’яна сажка (Ustilago hordei (Pers). Lagerh.) та види гельмінтоспоріозу, які викликають плямистості листя і загнивання коренів (Drechslera teres Ito, D. graminea (Rabenh.) Shoemaker, D. Sorokiniana Subram), серед шкідників найбільш поширені шведські мухи (Oscinella frit Linnaeus і О. pusilla Meigen). Основними патогенами, які поширюються на зернівках ячменю ярого є грибні хвороби з родів Drechslera spp., Fusarium Link. та Altenararia Fries.. Розроблено два нових способи фітопатологічного аналізу поширеності хвороб на посівах ячменю ярого, один з них здійснюється шляхом осінньої сівби насіння і обліку ураженості рослин у фазі кущення, другий спосіб – фітоекспертиза насіння на зараженість збудниками хвороб шляхом пророщення зернівок у розчині сахарози